Володимир Ільченко, фото автора

Коли я ходив до школи, мою вчительку української мови та літератури нагородили поїздкою до Фінляндії. Це були пізні 70-і, відрядження в Західну Європу вчителя сільської школи було подією на все село…

Пам’ятаю, учні та педагоги зібралися після уроків послухати розповідь про мандрівку, і, ділячись враженнями, Зоя Петрівна, звісно, не могла приховати свого захоплення «буржуазною» країною – хоча й намагалася бути стриманою.

На той час оповідки обивателів про західні країни зводилися до описів їхніх магазинів. Зоя Петрівна, схоже, хотіла відійти від штампів і розпочала, було, про фінську культуру, звичаї, але мимоволі теж «скотилася» до крамничної теми. Які там, мовляв, гарні молокопродукти, ковбаси – десятки сортів, великий вибір болонійових плащів…

Потім виникла пауза. Я помітив, як погляд учительки зупинився на зблідлому обличчі директора школи. Очі йому аж палали від обурення.

«Але ціни на хліб там надзвичайно високі, – нарешті продовжила Зоя Петрівна. – Пересічна людина не може дозволити собі щодня купувати хлібобулочні вироби, а тим більше – годувати ними свиней, як це роблять у нас…»

Напруга спала, директор школи залишився задоволений: ніхто в стінах його школи не піддав сумнівам переваги розвинутого соціалізму.
Таким було моє перше знайомство з батьківщиною Санта-Клауса.

! IMG_8093
Діти пишуть листа Санта-Клаусу в поштовому відділенні Санта-Клаус-Вілидж

Санта-Клаус усіх часів і народів

Щоправда, на той час Йелоупукі (так фіни називають новорічного діда) ще не набув міжнародного значення і був місцевим лапландським Дідом Морозом. Санта-Клаусом усіх часів і народів він став значно пізніше – з розвитком туризму і вкладенням неабияких коштів у популяризацію Лапландії.

Проте тих, хто вірить у єдиного і неподільного Санта-Клауса, який живе в далекій північній країні, мушу розчарувати. Санта-клаусів навіть у Фінляндії – багато. Є навіть спеціальна асоціація, яка виробила вимоги до білобородого дідка, що претендує на цю назву: щодо його одягу, манер, способу спілкування з народними масами тощо.

Між окремими санта-клаусами, точніше, туристичними компаніями, які представляють світові свого Йелоупукі як єдино правильного, точаться постійні суперечки, що мають всі ознаки конкурентної боротьби.

Під час поїздки до Лапландії, організованої взимку міністерством туризму Фінляндії, мені довелося побувати у двох різних резиденціях Санта-Клауса, які претендують на свою вищість над усіма іншими подібними закладами.

Один із Дідів Морозів мешкає у так званому Санта-Клаус-Вілидж. Нам вдалося поспілкуватися з Санта-Клаусом і навіть сфотографуватися з ним. Я запитав, чи бував він в Україні.

– Я побував усюди, в Україні, звісно, теж, – похвалився старий. – Немає таких місць на Землі, де б я не був.

! IMG_8903
Ельфи вітають гостей

Інший, не менш «єдиний і неповторний» Санта-Клаус мешкає глибоко під землею – у так званому Санта-Парк-Вілидж. Це величезний приватний розважально-відпочинковий комплекс, що розмістився в колишніх копальнях. Санта-Клауса не було на місці – відбув кудись у справах, але все підземелля просто кишіло ельфами та іншими казковими істотами. Вони допомагають Дідові Морозу в усіх його справах – приймають пошту, відповідають на листи, підбирають подарунки і таке інше.

! IMG_8783
10-річна дівчинка в ролі ельфа в Селищі ельфів

Ельфи – це міфічні створіння, що населять ліси й живуть багато сотень років. Про їхнє життя можна довідатися в спеціальному Селищі Ельфів – улюбленому місці відпочинку фінських дітей.

! IMG_9044
Забіг з оленями

Олені та окуні

Узимку олені – основний вид транспорту в сільській Лапландії. А ще вони дають молоко, м’ясо, шерсть, багаті на пантокрин роги (панти)…

! IMG_7950
На оленячій фермі

Кожен олень у Фінляндії комусь належить – про власність можна дізнатися зі спеціального маркуванні на лівому вусі. Та більшість із них поводяться як дикі тварини – вільно бродять по лісу, і знайти свого оленя – часом справжня проблема для господаря. Невелика частина тварин живе на фермах, куди традиційно возять туристів: там їх катають і продають їм різні товари, пов’язані з оленярством – шерстяні килими, вироби з рогів, сири тощо.

! IMG_8199
Зимова риболовля на озері за полярним колом

Ще «заміська» туристична програма передбачає риболовлю на численних лапландських озерах – переодягання в теплі комбінезони, буріння товстої криги, сидіння з ліскою, смаження ковбасок на мангалі. Мені з риболовлею ніколи не щастило – може, тому, що з дитинства терпіти не можу цього заняття. А ось деякі колеги-журналісти впіймали кілька жалюгідних окунців, яких згодували псові, що супроводжував нашого гіда.

! IMG_8648
Криголам «Сампо»

Криголам і снігохід

Ботнічна затока взимку набуває вигляду безкрайньої пустелі. Навігацію по ній здійснюють снігоходи, які розсікають сліпучо-білі простори зі швидкістю до 80 кілометрів на годину. Наш караван відбув з міста Кемі у відкрите море, по якому ходить криголам «Сампо», що пробиває шлях для суден і катає туристів.

За півтори години наш маршрут перетинається з курсом криголама. Картина, що відкривається нашим очам, дивна, щоб не сказати абсурдна. Біле безмежне поле, а посеред поля – корабель… Як у тій дитячій примовці – підводний човен у степах України… Піднімаємося на борт прямо з криги. Завжди думав, що криголам якимись механізмами прорубує собі шлях, при цьому трясеться й реве…

Нічого подібного… Суть роботи криголама дуже проста. Він виготовлений з дуже товстої сталі, відповідно – масивний і важкий. Судно наїжджає носом на кригу і продавлює її власною вагою. Робить це тихо – майже беззвучно. Метровий шар крихи тріскається, мов яєчна шкарлупа, розповзається по боках, змішується з бурою водою – шлях проторено. Тим часом туристів забавляють купанням у гумових костюмах.

! IMG_8630
Спеціально навчені люди довгою жердиною підтягують купальників до «суші» й допомагають вилізти на поверхню

Надіваємо яскраво-рожевий костюм прямо на одяг і сповзаємо з крижини у воду. Лежати в ній можна, скільки заманеться. Тільки довго все одно не вийде: за хвилин десять холод таки пробирається крізь товщу одягу. Подаємо знак підняттям руки, і спеціально навчені люди довгою жердиною підтягують нас до «суші» й допомагають вилізти на поверхню.

! DSC_2221
Автор статті купається в Ботнічній затоці

Льодовий готель

Кульмінацією наших зимових розваг була ночівля в крижаному готелі в місті Кемі. Готель споруджено з льоду: стіни, підлога, столи, ліжка – усе льодяне. Лише приміщення з ресепшн і туалетами – традиційне. Вас інструктують, як правильно закутатися в спальний мішок (пити алкоголь не рекомендують!), – і добраніч. У кого не витримують нерви, той може перейти в «традиційне» приміщення й спати на лаві.

– Недавно приїхала група з Індії, – розповідає дівчина на ресепшн. – Пішли спати, але за годину-дві всі повернулися в тепле приміщення. Гуляли до ранку, спали на лавках та столах. А коли вранці прощалися, то сказали, що їм дуже сподобалося в льодовому готелі й що наступного року знову приїдуть.

Якби мене запитали про мої враження, то я б просто порадив спробувати на собі.

Як і щодо всього іншого, що ми бачили у Фінляндії. Ця країна показала, що зимовий відпочинок – це не лише гірські лижі й гаряча сауна…

Матеріал вийшов у № 5 (73) жовтень–листопад 2013

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

17 − 12 =