Оксана Лігостова

Фото автора

Літак трусонуло, і звідкись згори, від полиць ручної поклажі, повалував дим. Ми задерли голови, роздивляючись білі пасма, що дедалі густішали.

– А тепер спробуймо іншу аварійну ситуацію: розгерметизацію кабіни, – сказав турецький авіаінструктор Еркан Сакар.

 

Він натиснув кнопку на своєму планшеті, і над нашими кріслами випали жовті кисневі маски.

Еркан проводить тренінги для льотних екіпажів. Усі нештатні сценарії – від посиленої турбулентності чи звуків паніки в салоні до приземлення літака на воду – він викликає кнопками комп’ютера. На таких тренувальних бортах льотчики й стюардеси відпрацьовують навички, які можуть їм знадобитися у разі виникнення проблем під час польоту. Тут усе максимально наближено до реальності: літак справжній, вогонь, дим і бовтанка також; можна скористатись аварійним трапом або спустити надувний пліт, «приводнившись» у величезний басейн. Єдина відмінність – ми не у повітрі, а надійно стоїмо усіма колесами на землі.

На авіатренажерах екіпажі відпрацьовують позаштатні ситуації на борту
На авіатренажерах екіпажі відпрацьовують позаштатні ситуації на борту

В ангарах авіаційної академії, що межує зі стамбульським аеропортом імені Ататюрка, тренуються не лише екіпажі Turkish Airlines. Тут відпрацьовують льотні навички й пілоти з інших компаній та інших країн. Турецьким авіасимуляторам можна тільки позаздрити. В Україні таких нема. Директор політних операцій Мустафа Мерт запрошує нас всередину кабіни пілота – «порулити» Аеробусом А320. Імітатор встановлено на рухомій платформі: така собі хатка на курячих ніжках, обертається в усі боки. Мустафа сідає за штурвал і дає команду на зліт. Далі – повна ілюзія, ніби ми у літаку. Розбігаємось злітною смугою… відриваємось від землі… набираємо висоту. Навіть вуха трошки заклало. Там, внизу, за вікном, віддаляються вогні Стамбула. Он красень перший міст через Босфор, а он бухта Золотий Ріг.

Краєвид з вікна авіасимулятора не відрізниш від справжнього
Краєвид з вікна авіасимулятора не відрізниш від справжнього

Авіатренажер уміє імітувати зміну погоди. Одним кліком можна влаштувати грозу, або щоб злітну смугу замітало піском. Не лише картинка за вікном міняється, але й прилади реагують відповідно. На симуляторі можна також відтворити сценарій несправності у повітрі: коли, скажімо, відмовив один із двигунів і необхідно здійснити аварійну посадку.

 

* * *

Із Києва до Стамбула ми долетіли без жодних нештатних ситуацій.

Тренування на тренажерах
Тренування на тренажерах

Для перельоту нам дістався Боїнг 777 Turkish Airlines. Великий комфортабельний літак, призначений, у принципі, для довгих трансконтинентальних рейсів.

Тренування на тренажерах
Тренування на тренажерах

Ми мали змогу оцінити вигоди бізнес-класу. Комфорт виявився суперовим. Весь політ на борту справно працював Wi-Fi, повно простору для ніг, а сидіння натисканням кнопки розклалося у повноцінне ліжко. Біля кожного крісла розетка, щоб підзарядити телефон, і великий екран – хочеш дивись розважальну програму, хочеш – телебачення в реальному часі. Принесли безплатні напої (у тому числі кілька видів алкогольних) і меню. Окрім закуски (моцарелла, в’ялені томати і курча-карі з ананасом), пропонувалися гарячі страви на вибір: або морський окунь, або яловичина по-турецьки, або паста з баклажанами. Звісно, теж усе безкоштовно. Але по-справжньому я здивувалася тоді, коли візок із наїдками на гарненьких порцелянових тацях нам викотив… шеф-кухар у фартусі і білосніжному ковпаку.

Тренування на тренажерах
Тренування на тренажерах

Одне слово, стало шкода, що летіти недовго – лише дві години. Не встигли відчепити паски безпеки після зльоту, а вже оголошують посадку. Тим часом один із пасажирів, що летів поруч з нами у бізнес-класі, так солодко заснув на своєму розкладному ліжку, що будити його збіглися усі бортпровідники. «Ми лиш перемкнемо вас у сидячу позицію, – гуртом вмовляли хлопця. – І можете спати далі».

 

* * *

«Ми не називаємо своїх пасажирів клієнтами. Ми називаємо їх гостями. І ставимось до них як до гостей – найновіші літаки, найсмачніша їжа, найкращий сервіс», – розповідає про компанію голова ради директорів Turkish Airlines пан Ількер Айджи. Промовляючи перед журналістами, він переходить з турецької на англійську і навпаки, а звороти східного красномовства пересипає фактами й цифрами.

«У компанії наймолодший у Європі авіапарк. Із 334 літаків, якими зараз володіє Turkish Airlines, 81 – новісінькі, найсучасніші».

Ількер Айджи, Голова ради директорів Turkish Airlines
Ількер Айджи, Голова ради директорів Turkish Airlines

«Turkish Airlines уже кілька років поспіль визнають найкращою авіакомпанією Європи. А за якістю харчування на борту – однією з найкращих у світі».

«Наш середній тариф коливається в межах $130–150. Літати з Turkish Airlines не так вже й дорого?»

Як розповідає Айджи, аеропорт у Стамбулі – головний хаб авіакомпанії – за пасажиропотоком третій найбільший у Європі: поступається лише лондонському Хітроу та паризькому імені Шарля-де-Голля.

Після трагедії в аеропорту Ататюрка тут запровадили нові технології контролю безпеки, тепер контрольний огляд починається ще перед будівлями терміналів. Як каже пан Айджи, усіх секретів він не може розкрити, але одне із нововведень помітить кожен пасажир: стало більше пунктів контролю, який тепер здійснюється за принципом «чекпоінт 2+1».

 

* * *

Гуляємо містом. Ятки з кукурудзою і смаженими каштанами, ті самі юрби туристів і фірмові стамбульські затори на дорогах. Айя Софія і Топкапи – головний палац Османської імперії, де можна зустріти і галасливих туристів з усіх кінців світу у джинсах та футболках, і загадкові жіночі постаті у нікабах – запиналах, що повністю закривають обличчя, лишаючи вузеньку прорізь для очей. А ще – поліцейських, які прогулюються по двоє історичним центром Стамбула. Вони привітні й охоче позують для селфі.

45716330 - istanbul skyline from galata bridge by night, with suleymaniye mosque and fish boat ferry
45716330 – istanbul skyline from galata bridge by night, with suleymaniye mosque and fish boat ferry

Увечері ми чудово провели час в одному з найпопулярніших ресторанів Стамбула. Відкриті тераси під мостом на європейському боці міста, краєвид на Босфор. Восени сутеніє рано, і синій Босфор став у темряві масно-чорним. А над ним червоним контуром – фантастично красиво! – засвітився Босфорський міст.

* * *

У Києві вже осіння темінь і холод, а тут ще можна зловити промені сонечка. Рано вранці мене будить віддалений спів муедзина.

Посунувши важкі портьєри на готельних вікнах, бачу пальми, що лопочуть на вітрі, чайок над Босфором, кораблі на рейді. Краса, над якою ніхто та ніщо не владне.

00 11 TA

Сьогодні у нас за планом – смачний візит. Підемо дивитись, як готують їжу для літаючих ресторанів Turkish Airlines. У компанії давно зрозуміли, де пролягає шлях до серця пасажира. Тому до харчування на борту тут ставляться вкрай серйозно: це не перекуска нашвидкуруч, це досвід небесного гурманства.

Кейтерингова компанія DO@CO – така собі кулінарна фабрика – розташувалася впритул до злітних смуг. Тут варять і печуть, а потім розфасовують у гарненькі пакуночки 200.000 порцій щодня.

00 Їжа для літаків_3
У кейтеринговій компанії DO@CO готують їжу для Turkish Airlines

Для бізнес-класу, для економ-класу, для дітей і тих, хто вживає кошерне, для вегетаріанців і діабетиків, поціновувачів національної кухні та любителів низькокалорійного харчування… Окремий відділ складає меню – щоб страви не повторювались на рейсах.

Бортове харчування – одна з важливих складових турецького авіаперевізника. В бізнес- і в економ-класі пропонують меню.

У кейтеринговій компанії DO@CO готують їжу для Turkish Airlines
У кейтеринговій компанії DO@CO готують їжу для Turkish Airlines

Подають все разом із металевими столовими приборами замість пластика. І чудовий апельсиновий фреш. І справжня кава по-турецьки. І навіть можливість замовити щось а-ля карт. Літаючий шеф-кухар (яких у компанії 800) просто тут, на борту, може приготувати спеціально для вас фарширований баклажан.

* * *

Надегустувавшись смаколиків на презентації DO@CO, вирушаємо в аеропорт – летіти додому. Стривайте, але виліт через 5 годин. Що робити 5 годин в аеропорту? Запитання неправильне. Адже у нас бізнес-клас. А це означає перепустку в CIP-залу. Ніколи не чула раніше. Не VIP, а CIP – «Сommercially Іmportant Persons».

Фірмова CIP-зала Turkish Airlines у велетенському аеропорту Стамбула – це така собі печера Алі-Баби. Два поверхи, майже 6 тисяч квадратних метрів. Простір поділено арками на окремі затишні «печерки» з м’якими кріслами, куди може одночасно всістися понад тисяча пасажирів. Тут приглушене світло й обстановка релаксу. І тут легко забути, куди летиш і навіщо.

У CIP-залі «комерційно важливі персони» можуть зробити безкоштовний масаж. Подрімати у приватній кімнаті для відпочинку. Є кімната з ігровими майданчиками для дітей. Є молитовна кімната і бібліотека. Хол з більярдним столом, кінотеатр і чайний сад. Є навіть – увага! – симулятор для гри в гольф.

Зайве казати про безкоштовні наїдки та напої. Цього року Turkish Airlines отримала нагороду від Skytrax, свого роду «авіаційний Оскар», за найкраще харчування в бізнес-лаунджі.

Тож тут на кожному кроці делікатеси – ось парує турецький плов, а ось із десяток видів пахлави та рахат-лукуму.

Але я вже не маю сил на гастрономічні втіхи.

Після усіх попередніх дегустацій і частувань доведеться обмежитись кавою під асорті з горішків.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

1 × 4 =