Щасливі і навіжені

Дівчата в поселенні біля водоспаду Чамче (1430 м)

Подорож навколо Аннапурни – це сповнений вражень та відчуттів оберт колеса Сансари – основи буддизму. Цей трек неможливо порівнювати з іншими гірськими подорожами, може саме тому Annapurna round – другий за популярністю (після треку до Евересту) маршрут в Непалі

29_nepal_2016
Діти на конях поблизу Ледару (висота над рівнем моря близько 4000 метрів)

Весняний сезон був обраний для подорожі не випадково. Тільки навесні можна побачити один зі справжніх символів Непалу. І мова йде не про йєті – снігову людину, а про дерева, що мають мелодійну назву «лалігуранс», або відомі нам під ім’ям рододендрон.

01_nepal_2016

Цвітіння лалігурансу припадає на кінець березня – початок квітня, і гірські схили, вкриті яскраво-червоним квітом, виглядають просто неймовірно.

Нашого провідника звали Бішну. Тому подорож обіцяла бути дуже цікавою – адже вперед нас вів верховний індуїстський бог. Бішну був четвертою дитиною у родині, і троє його старших братів також були богами.

Ми почали свій похід з села Нґаді (висота близько 900 метрів) – і йшли цілий день вздовж чудової гірської річки Маршанді. На Маршанді кипіла робота – китайці будують одночасно декілька гідроелектростанцій.

І ось – перша зупинка, перша ночівля і перший світанок, який ми зустрічали разом з восьмитисячником – горою Манаслу. Тільки уявити собі – ти знаходишся на даху гостьового дому, позаду тебе гори вже мають ніжно-рожевий колір, а прямо попереду в яскравих променях сонця починає вимальовуватись контур однієї з чотирнадцяти найвищих вершин світу. Заради такого варто прокидатись на світанку.

День, що починається з таких позитивних емоцій, зазвичай наповнюється чудовими подіями так само швидко, як чашка з масалою в руках туриста.

Типовий готель для трекерів
Типовий готель для трекерів

Того дня Annapurna conservation area хизувалася перед нами своїм тваринним світом. Тільки-но ми запитали в Бішну, чи траплялося йому бачити мавп на цьому відрізку шляху, тільки-но наш провідник зауважив, що для мавп ще зарано і замалі висоти, як з дерева за спиною, гучно ламаючи гілки, зіскочила на дорогу червона мавпочка, засоромилась і втекла геть. Ми бачили неймовірної краси орлів, шо рибалили у Маршанді, та велетеньских грифів, бачили ще декілька родин мавп лангурів, бачили буйволів.

Гриф на полюванні біля річки Маршанді (селище Тіманг, 2543 м)
Гриф на полюванні біля річки Маршанді (селище Тіманг, 2543 м)

День наступний – короткий перехід від Тімангу до райцентру Чаме – був позначений нами як край водоспадів. Взагалі, на відміну від треку до Евересту, трек навколо Аннапурни багатий на зміну пейзажів. Велика кількість сіл, де люди живуть своїм буденним гірським життям, річки, мости, водоспади, джунглі і гори, озера і знову гори, і всюди – одвічні і непохитні.

Місто може бути великим або малим – ти відчуваєш простір навколо себе. У такій же місцині ти відчуваєш цей світ об’ємним – бо навколо тебе не будинки двадцять метрів заввишки, а п’ять-шість тисяч метрів гірського масиву. Там ти відчуваєш себе маленьким, а світ – нескінченно великим. І це чудово.

Райцентр Чаме видався нам центром цивілізації (гірський туризм дуже швидко перетворює цивілізовану людину на печерну). В Чаме був магазин, аптека і навіть курничок – «перукарня і масажний салон». В Чаме ми зустріли Новий рік. Зачекайте, зачекайте. Ні, ми не залишились жити в цьому райцентрі. Просто Непал має два Нових роки – і жоден не співпадає з нашим. За одним календарем Новий рік починається у квітні, і нині 2073 рік ! За другим календарем – індуїстський Новий рік – почнеться у листопаді, це буде 1137-й. Обирайте, де вам подобається більше – у недалекому майбутньому чи у далекому минулому.

 Один з чотирьох «небесних королів» з буддистського пантеону (зображення на ступі)
Один з чотирьох «небесних королів» з буддистського пантеону (зображення на ступі)

З Чаме на нас дивився вже інший мешканець небосхилу – гора Аннапурна-2, і хоча до статусу восьмитисячника їй не вистачило шістдесят метрів, вона дуже видовищна.

Потроху ми дійшли до Нижнього Пісанга і одразу пішли нагору – до Верхнього Пісанга. У верхньому поселенні святкували Новий рік нетиповим для європейців способом – чоловіки випивали та змагались у стрільбі з лука під звуки барабанів.

Так доставляють вантажі в Непалі
Так доставляють вантажі в Непалі

Ще один день, і знову зміни – маленькі і великі. У селищі Брака, де ми зупинились цього разу, мешканців уже неможливо відрізнити від тібетців. Це й не дивно, адже майже половина треку – це святі місця для буддистів, і тому багато тібетців втекли сюди під час «Культурної революції» Китаю шістдесятих років. Тут вже Аннапурна четверта (7525 м), а на додачу – Нілгірі (7061). Буйволів у цій місцині вже немає, натомість почали з’являтися пухнасті лякливі яки.

Теля яка на випасі біля поселення Як Кхарка (близько 3800 м)
Теля яка на випасі біля поселення Як Кхарка (близько 3800 м)

Наступного ранку ми розпочали підйом на Льодове озеро. Помічено, що в Гімалаях туристи – не менш цікавий об’єкт для спостереження, ніж місцевий побут та природні явища. Такої палітри божевілля ви не знайдете, мабуть, у жодній іншій частині світу.

До цього моменту ми бачили:

  • гірських марафонців, що з червоними пиками та язиками до колін намагались бігти навколо Аннапурни;
  • трьох німецьких дівчат, які, здається, взагалі не зрозуміли, куди вони потрапили і яких доводилось рятувати від панічних атак на кожній зупинці;
  • двох франкомовних канадців, один з яких виглядав наче йєті, що прийшов на пошуки близьких родичів;
  • двох євреїв з Ізраїлю, на долю яких не вистачило страждань, і тому вони знайшли місце, де можуть настраждатись удосталь.

Нормальні люди, якщо такі взагалі потрапляють у гори, дуже швидко божеволіють від нестачі кисню та надміру краси – і ось серед гірських масивів вже тягнеться ланцюг однаково вдягнених, частково обгорілих, частково обморожених, щасливих і навіжених людей.

Льодове озеро було апогеєм нашого особистого безумства. Йти на нього було зовсім необов’язково – воно знаходилось осторонь від основного маршруту. Але хотілось неймовірної високогірної краси.

Ми піднімались з трьох тисяч метрів на чотири шістсот майже п’ять годин. Спочатку було дуже холодно, потім дуже жарко. Потім піднявся вітер, що збивав з ніг. Ми ледве заповзли нагору і побачили там калюжу. То мало бути льодове озеро. Від нього тхнуло. Ми йшли донизу майже три години, ризикуючи скрутити в’язи, вибиваючи коліна, які дуже знадобляться потім, на перевалі. Йшли і сміялись над собою, над своїм героїчним і безглуздим вчинком.

Взагалі-то навколо села Брака, крім Льодового озера, є достатньо визначних місць. Наприклад, є печера Міларепи, де відомий вчитель тібетського буддизму медитував. Є оглядовий майданчик, з якого відкривається вид на всі чотири Аннапурни.

Від Манангу до Ледару (наступний день) пейзажі зробились насправді дикими. Річка Маршанді, вздовж якої ми подорожували досі, залишилася внизу.

Висоти, на яких ми йшли (від чотирьох кілометрів) – звели нанівець майже всю рослинність, а разом з нею і поселення. Згори на нас з подивом дивились гірські козли та дикі яки. Гори стрімко перетворювались на марсіанські. Про цивілізацію нагадували лише металеві мости, перекинуті через прірви.

Австрійська дівчина-велотрекер на штурмі перевалу Торунг Ла Пасс (близько 5000 м)
Австрійська дівчина-велотрекер на штурмі перевалу Торунг Ла Пасс (близько 5000 м)

 

Тут ми зустріли ще один цікавий вид божевільних – групу австрійських велотрекерів. Більшість часу ці мужні люди несли своїх залізних коней на собі, щоб іноді помінятись місцями, та проїхати верхи хвилин п’ять – десять.

І ось нарешті базовий табір перевалу, а за ним – верхній табір (4900 метрів). Увечері почалася хуртовина, і на наші хатинки нанесло сантиметрів десять снігу. Гірська хвороба у нас була в легкій формі, і вдалося навіть поспати. Ще один світанок з восьмитисячниками – цього разу дзвінкий від морозу – і повільний рух на перевал Торунг Ла Пасс.

Хлопець тренує коня для роботи на перевалі Торунг (підйом на Льодове озеро, близько 4000 м)
Хлопець тренує коня для роботи на перевалі Торунг (підйом на Льодове озеро, близько 4000 м)

Торунг Ла Пасс – найвищий у світі пішохідний гірський перевал – 5416 метрів. Ми йшли до нього майже чотири години, повз лід та заморожену землю. Йти було нестерпно важко, не вистачало кисню, а ноги видавались зробленими з чавуну. Деякі туристи здалися і їхали верхи на конях, котрих пропонували передбачливі непальці. В цьому повільному ритмі ми й не помітили, як дістались верхівки.

Наша група на перевалі Торунг Ла Пасс (5416 м)
Наша група на перевалі Торунг Ла Пасс (5416 м)

Радість була недовгою: адже досвідчений турист знає, що спуск завжди важчий за підйом. Короткий відпочинок, декілька фото – і ми вже йдемо вниз, до висот, що приємніші організму, повз льодовики, повз страшну прірву з туристичним одягом (у 2014 через снігові замети тут загинуло декілька десятків людей), прямуємо до поселення Муктінатх – ще одного адміністративного райцентру, центру буддизму та індуїзму і місця нашої наступної ночівлі.

Спуск тривав майже сім годин.

Муктінатх – майже осередок цивілізації серед гір. Тут знаходиться величезний індуїстський храм з монастирем та декілька храмів буддизму різних напрямків. Частково пошкоджене землетрусами місто все одно зберігає свою красу та автентичність і активно розбудовується. До речі, в Муктінатху вже декілька років живе наш співвітчизник з Донбасу, котрий тримає єдину високогірну баню та варить борщ. Тож не проходьте повз його обійстя!

46_nepal_2016

Далі було ще багато чого. Високі гори змінились спочатку нижчими, потім зовсім перетворились у джунглі. Ми потрапили у місто Кагбені – ворота закритого королівства Верхній Мустанг. Побачили індуїстський ритуал поминання померлих родичів. Відвідали гарячі джерела та катались на джипі по широченному руслу річки Калі-Гандакі, яка в сезон дощів досягає ширини у декілька сотень метрів. Але все це не може стерти обриси величних гір, що вкарбувалися в нашій пам’яті назавжди.

  • Тривалість: 14 днів
  • Пройдено: близько 200 км
  • Перепад висот: 800 м – 5416 м
  • Переліт: 600 на людину
  • Гід: $10 в день
  • Носильщик (портер): $5 в день
  • Їжа: $3–7 за обід
  • Ночівля: $5 за ніч
  • Дозвіл на трек: $60

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

4 × 5 =