Індонезійський Палембанг – найбільше місто Південної Суматри і другий за величиною населений пункт на Суматрі після Медана. Місто з населенням 600 тисяч постало на берегах річки Мусі за дві сотні кілометрів від узбережжя

Сьогодні лісова продукція, каучук, навколишні плантації кави роблять свій внесок в економіку міста, але найвагомішим джерелом багатства є нафта, яка перетворила Палембанг на найбагатше місто Індонезії. Палембанг як столиця Південної Суматри є не лише адміністративним, а й торговельним, промисловим і туристичним центром. Тут збереглося чимало різних пам’яток минувшини, зокрема стародавніх кам’яних споруд-мегалітів…

!! 45305570

Будинки, розташовані близько до води, стоять на палях, бо річка Мусі періодично виходить з берегів. Палембанг з давніх давен відіграє важливу роль у торгівлі між Індією та Китаєм. Назва міста, можливо, походить від слова «лімбанг», що означає «намивання золота». Деякі шукачі досі пірнають у Мусі в пошуках дорогого металу.

Міф розповідає, що коли велике царство Маджапахіт надіслало посланців для колонізації східного узбережжя Суматри, їхній корабель затонув неподалік гирла річки Мусі. Залишився лише кокосовий горіх, оскільки корабель був завантажений кокосами. Мореплавці розбили горіх на дві половинки. Четверо братів сіли в них, по двоє в кожну, і так врятувалися.

!! international-musi-triboatton-2016

Так вони пливли вгору по річці, погойдуючись і видаючи звуки «лім-банг», «лім-банг» на бурхливій воді, і нарешті досягли місця, яке вони охрестили Палімбанг. З плином часу люди переінакшили назву – Палембанг.

Тут відзначають багато свят, і деякі з них індійського походження. Серед них фестиваль Срівіджая та фестиваль Мусі. Річка Мусі бере свій початок із джерела високо в горах Букіт Барисан, тече донизу – на рівнину, зливаючись із річками Оган і Комерінг, а далі перетворюється на широку ріку, яка досягає Палембанга.

!! IMG-20150602-4483

Завдяки численним притокам та струмкам, які прорізають Палембанг, це місто часом називають «Венецією Сходу».
Візитівкою сучасного Палембанга став міст Ампера, відкритий 1965 року, що з’єднує дві частини міста, розділені річкою.

!! IMG_20130811_084825

Кемаро – Острів Рідних Душ

Острів Кемаро є одним з найпопулярніших напрямків Південної Суматри. Острів розташований у дельті річки Мусі, за шість кілометрів униз за течією від мосту Ампера та за 40 кілометрів від Палембанга.
В центрі острова Кемаро привертає увагу «клетенг» – 9-рівнева китайська будівля. Цей храм «Хок Тцзян Ріо» був побудований 2006 року і став пам’яткою острова. На острові також є храм Будди, до якого приходять послідовники буддизму помолитися або відвідати цвинтар.
Цей острів стає щораз багатолюднішим під час китайських свят, таких як «Кеп Гоу Мех» або Новий рік «Імлек». Напроти китайської будівлі клетенг розміщуються могили китайського принца Тан Бунь Ань і принцеси Сіті Фатімах із Срівіджаї. Завдяки їхній історії кохання цей острів став відомий як Пулау-Джодо, або Острів Рідних Душ.

!! Foto-Photo-Masjid-Agung-Palembang-Terbaru-Masjid-Agung-Palembang-Tempo-Dulu-Masjid-Terbesar-Masjid-Unik-Masjid-Agung-Zaman-Dulu-Masjid-Agung-Malam (1)

Королівська мечеть «Масджід Агунг»

Краєвид, що відкривається на річку Мусі, вражає. Погляньте на гамірні човни плавучого базару біля мосту Ампера, на будинки на палях уздовж берегів Мусі та чудернацькі китайські крамнички столітньої давнини! На північ від мосту Ампера розташувалася «Масджід Агунг», або Королівська мечеть, побудована в 1740 році султаном Бадаруддіном I. Нещодавно їй повернули колишню славу Малайського Царства Ісламу, яке проіснувало до 1825 року, коли останній султан Ахмад Наджамуддін здався голландцям і був засланий в Банда-Нейра.

!! museum sultan badaruddin 2

Музей султана Махмуда Бадаруддіна ІІ

Будівлю Державного музею споруджено в 1977 році, а проте колекція музею нараховує близько 2000 реліквій.

Ми можемо побачити старовинні предмети домашнього вжитку, посуд, ткацькі верстати, знаряддя полювання, весільний зал, а також деяких муміфікованих тварин з острова Суматра.
Один з музеїв у місті Палембанг – це Музей султана Махмуда Бадаруддіна II. Раніше це був палац султана. Музей має напівкруглі сходи і побудований голландцями 1823 року недалеко від річки Мусі.

Rumah Limas, a South Sumatra traditional house at South Sumatra Pavilion, Taman Mini Indonesi Indah, Jakarta.
Rumah Limas, a South Sumatra traditional house at South Sumatra Pavilion, Taman Mini Indonesi Indah, Jakarta.

Лімас – будинок живих традицій

Будинок «лімас» – прототип традиційного житла в Палембангу, що в Південній Суматрі. Такі будинки з пірамідальною формою дахів мають також терасу, що використовується для всіляких родинних святкувань. Гостей, як правило, приймають на терасі або на другому поверсі.

Індивідуальність кожного будинку підкреслюють його орнаменти та розписи. Площа будівель від 400 до 1000 квадратних метрів.
«Лімас» у Палембангу іноді називають «барі», що означає «старий», «давній». Він поділяється переважно на три частини: фронтальну, центральну й тилову. Фронтальна частина містить дві сходові конструкції, тоді як центральна має вигляд просторого приміщення.

Воно використовується для всіляких зібрань, скажімо, вечірок та гулянок. Крім того, центральна частина має на меті продемонструвати статки власника будинку. Тилова частина використовується як кухня. Стіни таких будинків прикрашено переважно різьбою з квітковими мотивами, пофарбованою золотим кольором.

!! Pempek

Пемпек – незвичайний пиріг з Південної Суматри

Пемпек, відомий також як емпек-емпек або епек, – одна з фірмових страв Південної Суматри, а саме з регіону Палембанг. Пемпек – це рибний пиріг, приготований з м’яса риби та порошку тапіока і спецій. Його подають із кисло-солодким соусом «куко», що готується з коричневого цукру, оцту, перцю чилі, часнику й солі. Соус має бути досить кислий, але водночас – солодкий і гострий.

Розповідають, що своєю появою ця страва завдячує старому китайцеві, який переселився на берег річки Мусі в ХVІ столітті. Він почав виготовляти рибне тісто і робити спеціальний соус до своєї страви. Люди називали його «Пек Апек», тобто «старий» на китайському сленгу. Відтоді цей наїдок став відомий як мпек-мпек.

Є кілька варіантів пемпека. Найпопулярніший – «Капал Селам». Ці слова у розмовній мові означають «підводний човен» – такою є форма тарілки, у якій подається страва. До рибного тіста додається яйце. Ще один популярний варіант – «Ленджер» – пемпек довгої циліндричної форми, що нагадує ковбасу. Відомі також види пемпека «Куліт», «Керитінг», «Адан» і багато інших.

13225040 - the process of traditional songket weaver
13225040 – the process of traditional songket weaver

Сонгкет – золота тканина

Сонгкет – це бавовняна або шовкова тканина, яка належить малайському етносу Індонезії, Брунею та Малайзії. Це розкішна тканина ручної роботи з дуже складним візерунком зі справжніх золотих і срібних ниток, використовуються також металеві нитки для створення ефекту мерехтіння.

!! Women_from_Palembang_in_Ikat_weave,_Wanita_di_Indonesia_p29_(Ministry_of_Information)

Слово «сонгкет» має декілька теорій походження: наприклад, від малайзійського «сунгкіт», що означає зачепити. Інші джерела свідчать, що воно походить від слова «сонгка» – традиційний капелюх з Палембанга, вишитий золотими нитками. Виготовляють сонгкет, витягуючи з тканини бавовняні нитки і вставляючи замість них золоті та срібні.

Вважається, що технологію виробництва мешканці Суматри колись запозичили в індійських та арабських купців. В Індонезії сонгкет пов’язують з Королівством Срівіджая, яке існувало тут у VII–XIII століттях.

Вироби із сонгкету можна купити:

Dian Pekangi’s Boutique
Jl. Soekamto, Komplek Permata Griya Blok E2
Palembang – Indonesia. Tel: (62-711) 350557

Zainal Songket Boutique
Jl. Ki gede Ingsuro No.173 32 Ilir, Ilir Bar. II
Kota Palembang, Sumatera Selatan 30135 Indonesia

www.indonesia.travel

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

eleven − 7 =