Катерина Літвінко, фото автора

Тиждень я провела на лайнері MSC Fantasia – одному з найбільших суден італійської круїзної компанії MSC. За тиждень 333-метровий гігант подолав понад три тисячі кілометрів, побувавши у семи містах чотирьох середземноморських країн

dsc_0436
Група українських журналісток з директором Центру Круїзів України Олексієм Курцевим та виконавчим директором MSC Cruises Антоніо Парадізо

Генуя, прибуття

Прилетіли ми з колегою до Генуї у суботу ввечері. Залишили сумки в готелі і пішли гуляти. На вулиці повно людей, чимало з дітьми і ще більше – з собаками. Тут взагалі якийсь культ дітей і собак. Їх багато, і вони всюди. І всі їх люб­лять.
Треба випити вина за прибуття – вирішили ми і зайшли в невеличкий ресторанчик в глибині старого міста.

– Ви поїсти чи попити? – питає офіціант, і він же власник.
– Попити, – радісно відповідаємо.
– Зрозуміло. Ось вина, – простягає нам листочок. – З одного боку пляшки, з іншого – бокали. Вибирайте…, – і зник у глибині ресторану.
На радощах замовляємо пляшку сухого червоного, до якого ще отримуємо оливки і чипси. За Геную!

Джакузі на лайнері з видом на Геную
Джакузі на лайнері
з видом на Геную

День перший. Все ще Генуя, посадка та вихід у море

По обіді пішли заселятись на лайнер. Ще на підході до порту побачили нашу красуню: «Фантазія» височіла над портовими будівлями, як хмарочос. Майоріли прапори MSC Cruises, а привітна дівчина випромінювала оптимізм: «Ви на «Фантазію»? Сюди, будь ласка…»

Далі на кожному кроці нас турботливо зустрічали, направляли, перепитували і вітали співробітники компанії. Багаж сюди, будь ласка, на реєстрацію сюди, будь ласка… Ми «пливли за течією», і всі хвилювання («не встигнемо на лайнер, він вирушить без нас») залишились позаду.

На реєстрацію довжелезна черга, яка рухалась досить швидко. Паспорти, будь ласка, усміхніться в камеру (кожного фотографують при реєстрації). Кожному роздали пластикові картки, схожі на кредитки. Картка стає головним пасажирським документом на весь час круїзу. На ній вся інформація про пасажира: фото, прізвище, ім’я, назва лайнера, номер каюти, навіть назва ресторану, до якого ми «закріплені» на вечерю.
В перший же день на картку треба покласти депозит (250 євро з двомісної каюти або 150 євро на людину). І далі всі розрахунки на лайнері – лише цією карткою. Будь-які покупки – від кави або келиха вина до сувенірів чи сплати за проїзд в автобусі, що в деяких містах доставляє туристів від лайнера до центру міста.

Ого! Каюта з величезними скляними дверима на балкон, крізь які завжди видно море! Швиденько покидали речі і побігли на 14-ту палубу, де знаходиться басейн і ресторан. Підіймаємося скляним ліфтом і вже уявляємо, як ми на ньому ж поїдемо на вечерю в красивих сукнях (не даремно ж їх брали!). Ось воно – ресторан! Тільки-но зручно всілися за столиком і замовили шампанського, як по радіо повідомили, що новоприбулі мають зібратися на 6-й палубі для проходження навчань з безпеки. А перед цим треба зайти до каюти і взяти із собою рятувальні жилети. Несподівано, але цікаво.

Пішли. Взяли. Вздовж коридора через кожні 10 метрів стоїть персонал у рятувальних жилетах і вказує напрямок руху. Перед входом до зали, де вже зібрались такі ж «салаги», як і ми, в помаранчевих жилетах, у нас зісканували картки. Увесь тренінг зайняв 15 хвилин, за які ми освоїли, як користуватися жилетами і куди бігти в разі чого…

День другий. Неаполь. Слухайтеся чоловіків

– Що тут варто подивитися і як потрапити в центр? – питаємо зранку двох сусідів– італійців, до того ж корінних неаполітанців.
– Навіщо вам той центр? Там нема що дивитися, – приголомшують вони нас. – Краще перейдіть дорогу, трохи далі поверніть ліворуч і потрапите на площу і в галерею. Вам сподобається. До того ж там багато магазинів і кафе-ресторанів.
– Граціа, – ввічливо відповідаємо і йдемо у протилежний бік на автобуси «сіті-тур». Нас не обдуриш, розмірковуємо, там точно має бути щось цікаве…

Сніданок з видом на Неаполь
Сніданок з видом
на Неаполь

І марно витрачаємо дві години і 44 євро на двох. Нічого захоплюючого ми так і не побачили…

dsc_0481
Автобусний сіті-тур

Тож після повернення з 2-годинної автобусної подорожі все ж таки вирішили прислухатись до поради італійців і пішли туди, куди нам радили. Тобто, наліво. І там справді було все! І площа Плебісциту, що вражає своїми розмірами та величчю, і пішохідна вулиця з безліччю крамничок , і Королівський палац Палаццо Реале, і знамените 150-річне кафе «Гамбрінус», яке пам’ятає таких відвідувачів, як Хемінгуей, Стендаль, Жан-Поль Сартр, Оскар Уайльд, Модільяні, папа Іван Павло ІІ!

– Все ж таки інколи треба слухатись чоловіків, – робимо ми висновок і пірнаємо у найближчу торгову точку.

Неаполітанець-собаковод
Неаполітанець-собаковод

Увечері, втомлені й задоволені, ми сиділи у ресторані на 14-му поверсі, їли тістечка і спостерігали, як віддаляється нічне місто. Неаполь, лайнер і тістечка – так цей день і запам’ятаємо!

День третій. Сицилія. Не сідайте у поїзд!

Мафія та червоні апельсини – ось перше, що спадає на думку при слові «Сицилія». Мафію не зустріли, а от червоні апельсини, що ростуть просто на вулиці, бачили. Правда, ще зелені.

Більше ніяких асоціацій не було, тож ми знов-таки вирішили взяти «сіті-тур». А щоб якось урізноманітнити подорож, сіли не на автобус, а на екскурсійний поїзд. І знову помилились. Майже нічого, крім машин і нижніх поверхів будинків, не було видно. Аж поки нас не завезли на гору до храму Христа Царя, звідки відкривався захоплюючий краєвид на море і… на наш лайнер.

Голодним на лайнері залишитись неможливо. Крім двох розкішних ресторанів a la carte, є величезний ресторан типу «шведський стіл». Працює майже цілодобово. А якщо набридло, можна піти у платні ресторани і поїсти за гроші. І теж є з чого вибирати – від маленького затишного «домашнього» ресторанчика на кілька столиків до стейк-хауза чи піцерії
Голодним на лайнері залишитись неможливо. Крім двох розкішних ресторанів a la carte, є величезний ресторан типу «шведський стіл». Працює майже цілодобово.
А якщо набридло, можна піти у платні ресторани і поїсти за гроші. І теж є з чого вибирати – від маленького затишного «домашнього» ресторанчика на кілька столиків до стейк-хауза чи піцерії

Ми вийшли біля храму, щоб насолодитись краєвидами і, можливо, відвідати храм. Але з відвідуванням не вийшло. Щоб потрапити всередину необхідно зібрати кворум: хоча б вісім бажаючих. А з ними якось не склалося. І залишилось лише вдивлятися у морську синь і чекати наступного поїзду, в якому планували продовжити екскурсію. Але тут чекала несподіванка.

Бажаючих подивитися на затоку в наступному поїзді не виявилось. І як ми не розмахували квитками, в яких чорним по білому написано «виходьте в будь-якому місці і потім продовжуйте екскурсію» – поїзд не зупинився, і нас залишили продовжувати насолоджуватись краєвидами. Наступний поїзд також не збирався нас забирати. Але ми вже були схожі на дві Анни Карєніни, водій зрозумів подальшу розв’язку ситуації, зупинився і шляхом ущільнення пасажирів все-таки знайшов для нас місця. Більше з поїзда ми не виходили аж до самого кінця екскурсії.

dsc_0662
Сицилія, Мессіна. Щодня опівдні на цій вежі відбувається лялькове шоу під «Аве Марію» Шуберта

А закінчилась вона опівдні на центральній площі… І, треба сказати, дуже вчасно. Бо як раз о 12-й годині на вежі починається шоу. Фігури людей і тварин рухаються, демонструючи біблійську сценку, яка завершується «Аве-Марією» Шуберта.

Решту часу снували затишними вуличками Мессіни, час від часу перепочиваючи у маленьких кав’ярнях, попиваючи справжню італійську каву. І головне, не боялись заблукати, бо наш величезний лайнер було видно звідусіль.

dsc_0715
Маленька сицилійка

Сицилію наша «Фантазія» залишила досить рано, і, втамувавши голод, ми вирішили сходити в лайнерський театр. Справжній. Зі своєю трупою і надсучасним звуковим та світловим обладнанням. Цього вечора давали «Зорро». Це була феєрична вистава, у якій брали участь співаки, танцюристи, акробати, фокусники. Коротше кажучи, нам дуже сподобалось. І зовсім не хотілось спати, незважаючи на вже пізню годину.

dsc_0234
Розваги на лайнері: казино і вистава у місцевому театрі
dsc_0189
Інтер’єр «Фантазії» – доступна розкіш

dsc_0765

Але на лайнері життя не завмирає навіть уночі. Тут багатьом не хочеться спати. Наш третій круїзний день ми завершили в італійському барі з «живою» музикою і вином. Тут треба сказати, що барів на лайнері – купа! І щодня в них є щось цікаве: в одному – жива музика, в іншому – дегустація вин і наїдків, у третьому – танці. І про всі ці події, як і про наступний порт, куди ви ось-ось прибудете, екскурсії з того ж таки порту, які можна придбати прямо на лайнері, розпродажі в магазинах на торгівельній вуличці «Фантазії» (на лайнері – купа крамничок з усякою всячиною!) – про все це вам повідомлять заздалегідь у щоденному випуску спеціальної газетки, яку кожному гостю увечері доставляють в каюту.

MSC FANTASIA
Один із ресторанів «Фантазії»

Ще потрібно знати, що до вартості перебування на лайнері входить лише харчування з мінімальним набором напоїв. Тобто, під час сніданку-обіду-вечері ви зможете взяти сік, воду, чай-каву. Алкоголь треба купувати. Є кілька варіантів.

Перший: щоразу платити при замовленні.

Другий: за 16,50 євро з людини в день мати необмежену кількість пива-вина під час обіду та вечері.

І третій: за 26 євро придбати пакет all inclusive, тобто будь-які напої у будь-якій кількості протягом усього часу перебування на лайнері. Ми випробували на собі останній варіант.

День третій. Мальта. Ліфт чи автобус

На Мальту ми прибули о 7 ранку. А відпливати звідти на Пальму– де-Майорку мали о 13.00. Планів багато, а часу мало.

Тут ми вирішили не змінювати традицію і знову взяли автобусний «сіті-тур». Тривалість його дві години, все встигнемо, – вирішили ми і… помилилися.

dsc_0050
Столиця Мальти – Валетта

Екскурсійний тур проходить через місто Медіна, що за 30 км від порту. Ну як же не вийти з автобусу і не погуляти старовинними вузенькими вуличками? Ми і вийшли. І погуляли. А коли нагулялись, з’ясували, що таких, як ми, охочих до прогулянок, – маже півлайнера. І всі вони зібрались на зупинці, щоб сісти в наступний екскурсійний автобус, що працює за принципом «hop off – hop on», тобто будь-де виходь, і потім знову сідай на наступний автобус, що ходить кожні 20–30 хвилин, і продовжуй свою екскурсію хоч цілий день. Так от, «hop off» у нас вийшло прекрасно, а от із «hop on» намічались проблеми.

dsc_0074
Мальта. Хлопчик роздивляється нашу «Фантазію»

Бажаючих встигнути на лайнер було явно в кілька разів більше, ніж місць в автобусі. Причому, наступні автобуси приїжджали вщент наповнені туристами, які, коли помічали натовп на зупинці, миттєво втрачали бажання виходити, а лише міцніше хапалися за поручні і всім своїм виглядом давали зрозуміти, що ніяка сила не зрушить їх з місця.
Натовп на зупинці почав помітно нервувати, ми згадували фільм «Діамантова рука» і цитували «Міхаіл Свєтлов» ту-ту…» Але якось було незатишно. Наздоганяти лайнер на Пальмі-де-Майорка, до якої від Мальти 600 миль морем, не входило в наші плани.
Та екскурсійна компанія надіслала два додаткових порожніх автобуси, і все скінчилося благополучно. Зробивши останній «hop off», буквально за рогом помітили ліфт. Просто на вулиці.

dsc_0026
Валетта. Ліфт від набережної на вершину скелі. Вартість підйому-спуску – 1 євро

А треба сказати, що порт і лайнер знаходились біля підніжжя вертикальної стіни метрів 50 заввишки. І тут, внизу, не було практично нічого. Все було там. На горі. Місто, будинки, ресторани, краєвиди. І виявляється, що дістатись туди дуже просто. Ліфтом. За 1 євро. А нагорі – затишна площа, фонтанчик, кафе, діти годують голубів, розкішний вид на затоку, порт й іншу частину міста.
Мальтійський ліфт нам сподобався більше за мальтійський автобус.

У морі

О 13.00 наш корабель вирушив на Пальму-де-Майорку. А це, як уже згадувалось, 600 морських миль (1110 кілометрів), або півтори доби ходу. На Пальму маємо прибути пізно ввечері наступного дня. Попереду – справжня морська подорож на суперлайнері. Адже «Фантазія» – це 333 метри завдовжки і 16 поверхів заввишки. Раніше у нас просто не вистачало часу все це обійти. І сьогодні – цілоденний релакс! Ми переходили від джакузі до басейну, від спа-салону до кінотеатру і жодної миті не сумували.
А ввечері нас чекала гала-вечеря із капітаном. Дрес-код – black tie. Тобто, дами у вечірніх або коктейльних сукнях, чоловіки у смокінгах та краватках. Безкоштовні коктейлі від капітана й танці з офіцерами.

До речі, щодо дрес-коду. Тут все просто. Кожен для себе сам вирішує, який у нього сьогодні дрес-код. Тобто, звісно, є якісь тематичні вечори або побажання. Але якщо нема бажання або інший настрій – будь ласка. Вдягай, що хочеш і влаштовуй собі гала-вечір хоч кожного дня.

Тому в ліфті збиралась приблизно така компанія: подружжя у вечірній сукні та смокінгу, молода парочка у джинсах і дідусь у шортах і шльопанцях, який їде в басейн. Італійці, треба сказати, узагалі не люблять напружуватися, і атмосфера на італійському лайнері розкута й демократична.

День четвертий. Пальма

Зранку штормило. Море трохи розгулялося, і корабель, хоча й майже не помітно, але хитався на хвилях. Спочатку це було навіть весело. Але десь в обід особисто мені було вже не до сміху.

Мені порадили перейти на шосту палубу до рецепції. По-перше, чим нижче, тим менше хитає. По-друге, рецепція в центрі корабля, а в центрі хитає менше, ніж на кормі чи на носі. І по-третє, на рецепції можна отримати чарівну таблетку, після якої стає легше.

Я вирушила на шосту палубу: майже всі крісла й дивани були зайняті моїми колегами по нещастю. Різного віку. В різних позах, переважно максимально наближених до горизонтальних, напівсиділи – напівлежали зелені люди. І з різних палуб на рецепцію сповзалися нові «захитані».

Та отримавши чарівну таблетку і ще півгодинки посидівши, я забула про хитавицю. Настільки забула, що із задоволенням пообідала смаженими кальмарами з пивом.

dsc_0396
«Фантазія» на нічній Пальмі

Пізно ввечері «Фантазія» нарешті прибула на Пальму. Надворі була вже глупа ніч, у поодиноких барах догулювала місцева молодь. Ніщо нас не відволікало від спокійної прогулянки нічним містом. В порту світилася лагідними вогнями наша «Фантазія», а підсвічений Пальмський собор підіймав настрій і навіював спогади…

День п’ятий. Барселона. Підступне місто

Барселона – місто підступне. Відчуття часу тут втрачається абсолютно. Колись ми через це навіть запізнились на літак… Тому цього разу були обережними.

Вирішили далеко від центру не відходити. Будемо сидіти із сангрією і роздивлятися туристів на Рамблі. Або годувати голубів на площі Каталонії. Однак, як ми не стежили за часом, все одно закінчилось тим, що бігли по Рамблі, збиваючи повільних туристів на своєму шляху, аби не запізнитись на останній автобус, що йшов з центру до порту, де стояла «Фантазія».

А потім, сидячи біля вікна ресторану на 14-му поверсі спостерігали, як час від часу на великій швидкості до причалу під’їжджають таксі, і з них вибігають захекані жертви Барселони, що ледь-ледь не запізнились на лайнер.

– У Барселоні завжди хтось запізнюється, – прокоментував досвідчений офіціант, що приніс нам напої. – Це ж Барселона…

День шостий. Кілька годин Марселю

Здавалося б, ну чим ще можна здивувати після побаченого за тиждень круїзу? А Марсель зміг. Величезна марина у центрі міста з безліччю яхт, кінця й краю яким не видно. І на фоні цих яхт прості рибалки продають найсвіжішу рибу, яка ще кілька годин тому плавала у морі. А над цим всім – базиліка Нотр-Дам-де-ла-Гард, яку марсельці називають «берегинею міста». Звісно ж, ми взяли «сіті-тур» і не пошкодували.

dsc_0125
Марсель. Вид на базиліку

По-перше, поки ми чекали на автобусній зупинці біля мерії, на балкон мерії вийшов… Жерар Депардьє. Потім ми ледь не скрутили собі в’язи, розглядаючи розкішні вілли на узбережжі з одного боку, і замок Іф (той самий, графа Монте-Крісто) на острові в морі з іншого боку. Потім була базиліка. Але, враховуючи мальтійський досвід, виходити біля неї ми не стали, а пообіцяли обов’язково сюди повернутись і вже спокійно та вдумливо все роздивитись.

dsc_0957
Марсель. Поєднання рельєфу, старих будівель і новобудов. Фото зроблене з сітітурного автобуса

Потім були такі панорамні види разом з вузенькими вуличками, що коли двогодинна екскурсія закінчилась, ми ледве добрели до найближчого кафе і довго-довго попивали біле французьке, осмислюючи побачене.
В Марсель не можна на кілька годин. Сюди треба надовго.

День сьомий і останній. Прощавай, моя «Фантазіє»

Все приємне рано чи пізно закінчується. Наш тижневий круїз закінчився рано: о восьмій ми вже «деімбарканулися» – висадилися на берег. Все відбулося швидко, дякуючи наявності опції пріоритетної посадки-висадки. Персонал перевірив наші картки, віддав паспорти (під час круїзу вони зберігалися на рецепції), і ми попрощалися з «Фантазією».

А через кілька годин вона «вдихне» в себе нових пасажирів і знову вирушить у подорож. Та вже без нас…

Але ми тепер знаємо, що в круїзі стають реальністю найсміливіші фантазії!

msc0910141_ship_msc_fantasia

MSC Fantasia

  • Лайнер MSC Fantasia – один із сучасних флагманів італійської круїзної компанії MSC СRUISES. Спущений на воду у 2008 році. Найбільший корабель, збудований для європейських круїзних компаній. Здобув титул ЕКО-лайнера за унікальне оснащення системами, що забезпечують енергозбереження та захист навколишнього середовища від забруднення.
  • MSC Fantasia, як і лайнери того ж класу MSC Splendida та MSC Divina має окрему VIP-зону: на кількох палубах розташувався MSC YACHT CLUB, що пропонує гостям 71 просторий сьют, а також бари, солярій, джакузі, басейн, зону відпочинку з панорамними вікнами на носі кораб­ля, власною службою консьєржів.
  • Довжина лайнера – 333 метри, ширина – 37,9 мерів, кількість палуб – 14, персоналу – 1313 осіб, пасажирів – 3274.
  • На судні є 5 ресторанів, бари, кафетерії, піцерія, сигарна кімната, Інтернет-кафе, музичний салон, конференц-зала, казино, дискотека, 4D-кінотеатр, бібліотека, дитячі зони та кімнати, підліткова зона та караоке, бутики, магазини duty-free, спортзал, бігова доріжка, міні-гольф, тенісний корт, театр, 4 басейни, 12 джакузі, сауна, турецька баня, Welness-центр, перукарня, пральня, хімчистка, медпункт тощо.

Дякуємо за подорож туристичній компанії «Центр Круїзів України»
ccu-ukraine.com.ua

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

2 × two =