ЄвгенРафаловский, фото автора

В одномісній байдарці Хатанга Sport я провів в Андаманському морі між островами Пхукет і Крабі вісім днів і ночей, пережив 2 шторми, налетів на риф, отримав пробоїну і навіть тонув у морі серед акул. Зате я знайомився з острів’янами, жив на незаселених островах, бачив таку красу, яку показують лише в голлівудських фільмах!

img_4490
Захід сонця в Андаманському морі, Таїланд

Початок плавання. Знайомство з Бу, пробоїна і порятунок

І ось настав той день, коли я з Бангкока виїхав у бік Пхукета.
Моя мета – це невелике містечко Пханг Нга та морський національний парк, який охоплює 400 кв. км. На цій площі розкидано 100 мальовничих, переважно, незаселених островів!

phang-nga-bucht-mittags-und-nachts-e1447593286497
Національний парк Пханг Нга: вид з висоти пташиного польоту

Попереду у мене – 100 кілометрів плавання. У містечку Пханг Нга я купую воду, їжу, бензин для примуса, консерви у мене були з собою. Перехожі в шоці: йде по місту чувак – за спиною величезний баул, в якому – байдарка Хатанга, весло, насос, намет, спальник, каремат, одяг, включаючи зимовий, фототехніка, штатив, маска, трубка, ласти і рибальська сітка!

img_4800

Попереду – ще один рюкзак, в якому, крім фототехніки, купа всього для камер GoPro, зарядні пристрої, акумулятори та ноутбук. Мені пропонують таксі за 300 бат, але я непохитний: 100 бат і крапка! Адже бюджет мого 10-денного маршруту – 150 – 200 доларів! В результаті мене підвозять до однієї з порослих манграми проток національного парку Пханг Нга в обхід центрального входу, щоб не виникло проблем зі всілякими законодавчими заборонами.

Отже, ось він, причал для туристичних моторних суден і монумент на честь знаменитого острова Кhao Ping Kan, на якому знімався фільм «Джейс Бонд і золотий пістолет» з легендарною скелею Tапу.

Зараз його просто називають островом Джеймса Бонда.

Я ховаюся в мангри і починаю готувати свою байдарку, яку я називаю «Крихітка» до шаленого плавання! Перше, що дивує – це течія; вона дуже швидка і чомусь піднімається вгору.

phang-nga-main-gallery-1
Острів Джеймса Бонда (маленька скеля): вид згори

Та це ж приплив – здогадуюсь я. І це моя перша перешкода! Але час в дорогу і замість пляшки шампанського я випиваю баночку кока-коли. Я почав просуватися вздовж мангрових заростей, іноді пірнаючи то в одну, то в іншу протоку. Коли я вийшов на велику воду, попереду з’явилися мальовничі зелені гостроверхі острови, які більше нагадують гори, що стирчать з води – краса!

У морі було дуже спекотно – +33, а я ще й веслом махаю, пити хочеться страшно. П’єш і починаєш замислюватися, а чи вистачить прісної води? Після парочки мальовничих скель з’явився острів Ко Пані (Ko Panyi) – остання точка звичної цивілізації. Тут живуть в будинках на палях рибалки-мусульмани. Я висадився на острів, купив коли та води, поїв і вирішив прямо тут поставити намет і лягти спати.

Але до мене підійшов хлопець, як пізніше з’ясувалося, його звали Бу. Він зацікавився моєю байдаркою. Як виявилося, він катає туристів на каяках на одному з островів! Так ми заприятелювали, він показав мені особливі місця острова і нехитрий побут острів’ян. Вони рибалять, часто привозять на острів туристів, їх тут смачно годують, а потім пропонують їм купити сувеніри! На острові є навіть невелике футбольне поле також на палях, школа і мечеть!

Увечері перед сном я сходив до Бу додому, щоб прийняти душ. Душ – це діжка з прісною водою; береш черпак і поливаєшся, але як це класно! Бу пояснив мені, як можна з максимальною віддачею використовувати припливи і відпливи. До 9 ранку у мене є час рухатися в бік Пхукета, потім варто перечекати приплив до обіду, а потім – ловити хвилю вже з відпливом. Я ліг спати. Адже вставати потрібно на світанку.

Вранці я прокинувся від голосу муедзина. Була задуха. Я встав, зібрався, поснідав, взяв 5 літрів води і вийшов на байдарці в напрямку до острова Джеймса Бонда. Проплив повз острів Koh Ta Lu Ноk. Цей острів – скеля, і висадитися на ньому не було ніякої можливості. З тієї ж причини позаду залишився острів Koh Ta Lu, але ж Бу говорив мені, що на цьому острові є прихована печерою лагуна, і я б хотів на неї подивитися.

Та я поспішав, адже ще не знав, як поводитиметься моя «Крихітка» в морі під час припливу і хотів швидше потрапити на острів Джеймса Бонда. Проминувши красивий і великий острів Ко Rа Ya Ring, об 11 годині я гордо пристав до легендарного острова!

До острова Джеймса Бонда кораблям підходити заборонено
До острова Джеймса Бонда кораблям підходити заборонено

Не встиг я отямитися, як до мене підійшов співробітник і показав пальцем на касу, довелося купити квиток – вхід на острів для іноземців – 300 бат! Причому квиткові каси розташовані з двох сторін і лагун острова, туристів тут повно, очевидно, це один з найпопулярніших островів.

Всіх приваблює скеля Тапу на тонкій кам’яній ніжці. Підпливати до неї суднам заборонено, і бухта спеціально перекрита буйками. Але це не стосується моєї «Крихітки», адже у мене не судно, а байдарка. Так я зміг перетнути бухту і підійти впритул до незвичайного острова Тапу.

Вдосталь насолодившись красою та втомившись від туристів, я все ж вирішив трохи повернутися і дослідити великий безлюдний острів Ко Rа Ya Ring. Адже він був з пляжами, мангровими лісами, що кишать крабами і незвичайними рибами – мулистими стрибунами, здатними не лише стрибати і пересуватися по суші та між коріннями мангрових дерев!

Спостерігати за цією формою життя було так цікаво, що я пропустив початок відпливу і продовжував рухатися вздовж диких, але сповнених життя скелястих берегів острова. Саме тут я помітив рифову акулу, мені навіть здалося, що їх було дві!

Йшов я уздовж скель, ховаючись від спеки, і тут несподівано відчув у днище сильний удар! Тут же в човен полилася вода. Я налетів на риф! Байдарка продовжувала захлинатися в хвилях Андаманського моря, і мені довелося робити екстрену висадку на скелястому острові! Інакше моя техніка – фотоапарат, камера, об’єктиви, комп’ютер – наказала б довго жити!

hatanga_sport12

Я витягнув з байдарки всі речі і заходився оцінювати завдані збитки. На пробоїну було боляче дивитися – 35 сантиметрів рваної рани на улюбленій байдарці це – жах! А у мене навіть клею немає – його чомусь конфіскували в аеропорту, витягли з багажу! Все, думаю, припливли. Острів – суцільна скеля! Потрібна евакуація, але тут туристичні судна близько не проходять! Добре, хоч вони взагалі є!

Вдалині з’явилося туристичне судно, я йому щосили махаю, а що ж люди на ньому? Вони мене бачать – і махають мені у відповідь! Проходить півгодини. На трьох наступних суднах реакція така ж! Мабуть, всі занадто розслабилися. Стоїть людина на скелі, де навіть лягти неможливо, де немає ні піску, ні пляжу, щосили махає руками! Невже це не підозріло?…

Втомився я махати і став думати, як вирішити проблему. Повернутися мені потрібно хоча б на острів Ко Panyi, там спробувати заклеїти байдарку. Але до нього – три кілометри! Все одно, думаю, сидіти тут на скелі і чекати – не вихід! Балони цілі, значить, моя «Крихітка» не потоне, головне – техніку не намочити. Беру рулон широкого скотчу і проклеюю ним дірку з двох сторін. Начебто тримається. Ну, в дорогу! Тепер акуратно обходжу риф і повільно рухаюся на острів Ко Panyi.

img_3976
Женя Рафаловський з тайцем Бу

Зрештою, увечері на острові знаходжу Бу, з’ясовую, що у нього є клей, але немає гумових клаптів такого розміру! Він повів мене в магазин. Ми купили товстого помаранчевого скотчу і залатали декількома шарами пробоїну з двох сторін. І я вирішив – завтра знову виходжу в море!

Дивовижні острови і напад мавп

Вранці мене розбудив заклик муедзина на намаз, і, не дивлячись на те, що тільки почало світати, в повітрі не було ні натяку на свіжість – все та ж задуха. На цей раз я вже не поспішав на острів Джеймса Бонда. Тому спокійно досліджував острів Koh Ta Lu з гротом і печерою, яка веде в невелику лагуну. Красиво, особливо коли немає туристів: у відплив і приплив у гроті утворюються хвилі і течія, ніби на порогах гірської річки. Коли з’явилися перші теплоходи з туристами, я вирішив що пора вирушати.

DCIM100GOPROG0347280.

DCIM100GOPROG0217003.

DCIM100GOPROG0190764.

Далі я з побоюванням просувався уздовж красивого, але підступного острова Ко Ra Ya Ring, біля берегів якого я вчора налетів на риф. Я вирішив відпочити, покупатися і чекати відпливу на красивому острові Ко Yang. Острів з піщаним пляжем, мангровими деревами і величезною гостроверхою вершиною. Вглиб острова вела стежка, але я боявся залишати без нагляду байдарку. Тому просто купався, а щоб мене не пекло сонце, навіть поставив намет і в ньому годинку відпочив.

З відпливом я вирішив іти далі і стати на ночівлю на острові Ноя. До того ж, до нього було всього 3 кілометри. Взагалі в затоці Пханг Нга, між Пхукетом і Крабі, є декілька островів з назвою Ной! Повна назва острова Ной, на який я висадився, була Ko Pra Wat Noi. Він виявився дуже великим і красивим, і дійсно нагадував гігантський корабель, в центрі якого височіла могутня гора, що поросла тропічними деревами.

Але тут вітер став посилюватися, хвиля – підніматися, і я вирішив сховатися з протилежної частини острова. Починався шторм, я став поступово обходити острів і помітив, як рибалки на своїх прудких довгохвостих човнах «лонгтейл», поспішають з моря до мангрових проток. Я також слідом за ними втік з великої хвилі в мангри. А в мангрових протоках виявився прихований від очей шлях до цивілізації – до села Takua Thung.

DCIM100GOPROG0220963.
Каякінг – популярна розвага в районі Пхукета

Вітер посилювався, і я вирішив вже не смикатися, а ночувати тут, прямо біля пірсу з човнами, під захистом мангрових дерев. Природно, багатьом жителям села було цікаво, що це таке до них пришвартувалося. Однакову цікавість викликали і моя байдарка, і я сам. В натовпі допитливих рибалок і звичайних селян я познайомився з молодим хлопцем Бані. Він знав англійську на такому ж рівні, як і я. Тому нам було про що поговорити.

Колись до них теж їздили туристи, адже поруч був острівець на кам’яній ніжці у вигляді «гриба» – місцева екзотика. Але під час цунамі шапка кам’яного гриба впала і тепер до них мало хто їздить. Зате недалеко від їх села є пагорб, з якого відкривається гарний вид на національний парк і острови затоки Пханг Нга, і він мене відвезе туди на мопеді!
О п’ятій вечора ми вже мчали по селу. Бані віз мене дбайливо, щоб всі встигли нас помітити і оцінити, який крутий Бані – білого прибульця кудись везе!

Ця гірка, яка перебуває кілометрів за 2–3 від села – місцева визначна пам’ятка. Тут навіть кемпінг є.

Вхідний квиток на острів Джеймса Бонда обійдеться в 300 бат (212 грн)
Вхідний квиток на острів Джеймса Бонда обійдеться в 300 бат (212 грн)

А до заходу сонця, щоб помилуватися красивим видом, а не витріщатися вдома в телевізор, збирається дуже багато місцевих жителів! Вони просто милуються, спілкуються один з одним! Вид дійсно гарний: в безмежних просторах океану мангрові ліси облямовують берегову лінію національного парку Пханг Нга.

У національному парку Пханг Нга 42 унікальних острови і мангрові ліси, найбільші на півдні Таїланду! Коли ми повернулися, я поставив намет, а Бані привіз мені місцевої їжі. Ми попрощалися пізно увечері, коли москіти стали нестерпними, я ліг спати, а вночі піднявся сильний штормовий вітер.

Вранці я прокинувся на світанку, вітер почав стихати. Я вирішив до припливу сходити в село і прикупити в дорогу води та продуктів. Узяв воду, колу, кілька пачок макаронів. Далі будуть лише острови, де немає ніякої цивілізації, аж до Пхукета. Я доїв рис з рибою, що приніс Бані, зібрався і з припливом вирушив у дорогу.

thailand_phuket_phang_nga_sea_kayaks_1445_1
Туристи біля острова Ко Хонг

Проминув скелястий острів Ко Na Кае, але до нього не було можливості пристати. У морі мені зустрічалися судна, що везли натовпи туристів на острів Бонда. А я підійшов до Ко Hong (Ко Хонг) – це дійсно дуже красивий острів! Ко Хонг дослівно перекладається як «острів з порожниною». Там і справді є лагуна, яку оточує цілий невеликий архіпелаг. Пляжу на острові немає, зате кілька скель обступили неповторну бухту з двома наскрізними гротами і кількома невеликими глухими печерами.

З одного боку лагуни на вході стоїть велетенська скеля не гірша, а як на мене, навіть краща, ніж на острові Джеймса Бонда. Але у цього незвичайного острова є одна вада – занадто багато туристів прибувають сюди на теплоходах з каяками. Усю лагуну заповнюють вервечки каяків. Для загального ознайомлення я обійшов на своєму каяку весь острів Ко Хонг.

Тайці просто не знають слова байдарка, і тому я теж став звикати до того, що у мене каяк. Зазирнув до печери і вийшов через грот з видом на острів Ко Панак у відкрите море. Повз мене потяглась чергова вервечка каяків. Я вирішив перечекати на сусідньому великому острові Ya Ko Yai. Пройшовся вздовж острова, відшукав дикий пляж і відпочив на ньому.

Помітивши, що після обіду туристичні кораблики пішли, я повернувся на острів Ко Hong. Зайшов у бухту острова – нікого немає! Всього 20 хвилин я зміг насолодитися на самоті красотами і лагуною острова! Ко Hong – найкрасивіший острів, який я поки бачив! Потім знову повалили каяки і я вирішив: все, пливу до острова Ко Панак. До темряви розвідаю, де є приховані таємні входи в печери і лагуни, а вже завтра зранку почну їх досліджувати.

Мавпа зацікавилася байдаркою

Небо стало темніти, збирався дощ, але я вже йшов на Ко Панак. Тільки-но причалив і відійшов від байдарки, на неї тут же накинулися мавпи і спробували випатрати моє суденце. Я дістав штатив і так, ніби ненароком, дав зрозуміти трьом агресивно налаштованим мавпам, що в разі потреби буде боляче! Ватажок цієї піратської зграї відразу все зрозумів, сів поруч на пісочку і став чекати.

Я спостерігав за ними, стоячи поруч, хвилини через три він, натхнений криками своїх побратимів, знову поліз на абордаж! Стало ясно, що з такими сусідами спокійно переночувати не вийде. Тому прийняв рішення йти на острів Ко Phao – там виднівся пляж. До того ж, острів знаходився усього за два кілометри від острова Ко Panak. Незабаром я підійшов до цього незаселеного острова. Ще не встиг висадитися, дивлюся, а на пляжі бігають мавпи!

Та вже подітися нікуди, темніє, може, вони теж скоро спати ляжуть. Поставив намет, на всякий випадок з байдарки перетягнув усі речі, прив’язав байдарку до намету. Приготував макарони з тунцем, поїв. Погодував трохи москітів і ліг спати. Штатив поклав поруч на випадок мавпячої атаки!

Острови лагуни Ко Панак і старт на Пхукет

Я вирішив цілий день присвятити дослідженню острова Ко Панак і взяв курс на нього. Острів відомий системою великих печер, що ведуть у приховані лагуни. Вони з’єднані з Андаманським морем довгими наскрізними тунелями. Ці печери і лагуни вважаються кращими місцями для каякінгу в затоці Пханг Нга. Всього острів Ко Панак налічує 7 прихованих лагун і кілька відкритих. Я підійшов до острова ще до припливу, до першої невеликої печерки розвіданої напередодні. Але мені довелося чекати, погойдуючись в байдарці, доки прийде вода.

Зате з припливом, коли вода тільки почала прибувати, я увійшов до першої печери і в лагуну. Це цілий загублений світ! Тут навіть літали кілька чапель, що в польоті нагадують птеродактилів. По мулистому дну, ще не покритому водою, «бігали» рибки-стрибуни. Чаплі, швидше за все, полювали саме на них і на крабиків. Думаю, добре, я зараз теж собі стрибуна сфотографую. Виліз з байдарки і давай грязюку місити. Але догнати стрибунів я так і не зміг, мул засмоктує ноги по коліна.

Після відпочинку на пляжі і прогулянок по лагунах та печерах я вибрався до байдарки, яку залишав зовні, і зрозумів, що погода знову псується – з боку Крабі на мене сунув шквальний вітер і дощ. Треба шукати притулок. Я знайшов величезну печеру зі сталактитами, сталагмітами і кажанами. Витягнув байдарку, роздягнувся, повісив свої мокрі речі сушитися. Шторм лютував, небо почорніло, і стіною лив дощ, аж багатьох островів просто не було видно. А величезна печера з галереями із сталактитів та сталагмітів стала моїм домом.

img_4616
Таємний пляж в острівній печері

Я на примусі приготував собі їжу, а щоб вночі на мене кажани зверху не гидили, вирішив поставити намет. Туристи давно відпливли, я дивився з печери на шторм і величезні хвилі і розумів, що зараз я зовсім відрізаний від світу на острові в Індійському океані. Ніч пройшла під шум хвиль і писк голодних кажанів, які розуміли – погода нельотна! На моє щастя, до ранку шторм став стихати. Я зібрав речі і дочекався в печері світанку, було дуже красиво. Але з першими променями потрібно було братися за весла, сьогодні я хотів дістатися до півночі Пхукета, а це означало, що у відкритому морі мені потрібно пройти одинадцять кілометрів.

Увімкнув музику і почав гребти. Перш ніж досягти північного краю 70-кілометрового острова Пхукет, я проминув останніх два острівці: Ко Lawa Yai і Ко Noi.
О 10 ранку я досяг північної точки острова Пхукет. Ще через два з половиною кілометри, нарешті пристав до берега. Я п’ять годин без відпочинку гріб у морі. Їсти хотілося страшенно. Води немає, їжі немає, сірники відсиріли, і я вирішив зайти для поповнення провіанту на модну яхтову стоянку Ао Po Grand Marina.
Зайшов, пришвартував свою байдарку в самому центрі марини, де навколо – одні круті яхти. Я виліз з байдарки, а на мене всі, хто був на сусідніх суднах, здивовано дивляться…

– Хелоу, ай ем а Кептен!

І пішов капітан гордо шукати магазин. За кілометр від марини, за розкішним готелем, я знайшов магазин. Відразу купив кілька банок коли і три півторалітрових пляшки води, печива і якісь рибні консерви. Прогулявся по Ао Po Grand Marina. Навпроти був острів, на ньому виднівся пляж. Все, на сьогодні з мене вистачить махати веслом, тільки пляж і релакс.

Приємне завершення

Підйом на світанку. Сьогодні потрібно пройти більшу частину шляху вздовж узбережжя Пхукета. І ось я підходжу до пляжу, за яким видніються розкішні вілли. І це був єдиний пляж, який був просто вилизаний: жодної пляшки чи папірця, ніякого пластика і пакетів, навіть жодного опалого листочка. Я вирішив відпочити тут до відпливу. За весь час, що я провів на пляжі, я побачив тільки одну дівчину і двох прибиральниць пляжу. З відпливом я подався за мис і вдалині побачив Ко Ма Prao – останній острів в моїй експедиції. Але у мене закінчувалася вода і їжа. До найближчого села на палях було сім кілометрів.

Село Такуа Тхунг збудоване на палях
Село Такуа Тхунг збудоване на палях

Я взяв курс на село, перебуваючи в абсолютній впевненості, що там знайду магазин. Один будинок обкладений плиткою, виділяється серед інших – швидше за все, це і є магазин. Підходжу. Погаласував трохи, щоб мене почули. А це, виявляється, не магазин, а помешкання місцевої родини і подивитися на мене зібралася купа народу. Чоловік в цьому жіночому «квітнику» виявився господарем будинку. Я з ним познайомився.

– Кю, капітан Кю!
– Євген, теж капітан!

Кю і його дружина Ну з радістю погодилися мене прийняти. У капітана Кю був вельми заможний будинок: в ньому був телевізор, шафи, матраци, підлога, вкрита плиткою, а ще – душ і туалет. Мені принесли бананів у солодкому сиропі, потім запропонували душ, одним словом, суцільна гостинність!

Сільська вечеря в Такуа Тхунг
Сільська вечеря в Такуа Тхунг

Я прогулявся по селищу. Жителі грали в азартні ігри, влаштовували півнячі бої, загалом, розважалися, але попросили мене не фотографувати. Увечері мої господарі влаштували мені святкову вечерю. Було приготовано дуже багато страв: велика риба, морські равлики, м’ясо, курка, салати, і, звичайно ж, рис. Все було дуже смачне, і вперше за 7 днів я по-справжньому наївся! Капітан Кю заробляє на життя тим, що возить китайських туристів на остова Пі-Пі і Крабі.

Він розповів, що там дуже красиво, але туристів – натовпи! І він стомився від китайців! Завтра йому якраз виходити в море о 6-й ранку! Так що ми з ним вже не побачимося. Ми показували один одному карти наших маршрутів і ділилися фотографіями. Лягли за північ, я розташувався прямо на веранді і заснув. Прокинувся вранці як зазвичай – зі сходом сонця. Капітан Кю поїхав ще раніше. Господиня пригостила мене кавою з тістечками із рису з джемом.

img_4725
Маленький мешканець Такуа Тхунг

Я зібрався і став чекати приходу води. Сьогодні я хотів дослідити на байдарці узбережжя острова Ко Ма Prao. Але, як виявилося, вода тут відходить дуже далеко – метрів на шістсот. Під час відпливу місцеві пересуваються на спеціальних дерев’яних санках – ставлять в ці санки одну ногу, а другою відштовхуються від мулу. Попрощавшись з усіма я, нарешті, вийшов у море.

О третій годині дня дістався до острова Ко Ма Prао і пляжу. Між цим островом і Пхукетом ходять катери і пороми.

Є пара ресторанів на воді. Я висадився на одному з них, взяв літр пепсі і випив за успішне закінчення мого плавання по Таїланду. Хоча відчуття завершеності моєї морської пригоди виникло саме в селі у капітана Кю, серед добрих тайських сердець.
Перебрався на острів, подивився на реставрацію традиційних човнів лонгтейлів, викупався. Поставив намет на пляжі острова, остання ніч була задушливою!

Зранку я перебрався на іншу сторону, вже на пірс Пхукета. Так почалося моє побіжне знайомство з Пхукетом. На пірсі я вимив човен, став сушити і перебирати речі. Було сумно: позаду – 100 кілометрів у морі, але й приємно, що я зміг їх пройти. Тепер мені потрібно відмити і себе, і байдарку. Добре, що при вході на пірс є туалет з умивальником. Довелося набирати воду в пляшку і лити на себе! Через хвилин п’ятнадцять зловив я рикшу з коляскою і поїхав на вокзал. Купив квиток на вечірній автобус до Бангкока.

Вранці опинився в Бангкоку. Час до вечірнього літака ще був, і я вирушив на вулицю Кhao San Road і просадив третину бюджету експедиції, купуючи сувеніри та подарунки. Отже, 10-денна експедиція по Таїланду мені обійшлася майже в шість тисяч бат – це 170 доларів, з них дві тисячі бат, або 57 доларів – це сувеніри та подарунки. Дві тисячі триста пішло на транс­портні витрати: автобуси, таксі, маршрутки. І тисяча сімсот бат на харчування, причому, велика сума на воду.

Моя наступна божевільна експедиція на байдарці буде по Замбезі до водоспаду Вікторія. Приєднуйтесь! Адже, як сказав Колумб: «Ви ніколи не перетнете океан, якщо не наберетеся мужності втратити берег з очей!»

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

4 × four =