Ліза Андрух, фото автора

Перше, що бачиш, залишаючи літак, – це статуя Будди. Велика, золота, оповита квітами та оточена туристами, що роблять свій перший знімок на острові. В аеропорту Соломона Бандаранаїке на Шрі-Ланці завжди людно.

Ми прилетіли з Києва, зробивши пересадку у Шарджі. Гарний і економний варіант пропонує авіакомпанія Air Arabia – квиток в обидві сторони за 500 доларів з особи. Подолати сім тисяч кілометрів займе близько десяти годин.

Відвідуючи вперше будь-яку країну, я завжди звертаю увагу на повітря. Воно всюди різне.

В Єгипті пахне пустелею, в Індії – спеціями, а на Шрі-Ланці повітря просякнуте океаном.

Цей досить великий острів знаходиться всього за 50 км від берегів Індостану. Якщо дуже хочеться, можна подолати цю відстань через низку піщаних відмілин та островів, яку іменують Адамів міст або міст Рами. Мостом Адама його називають мусульмани, які вірять, що саме цим шляхом пройшов вигнаний з раю Адам. Зараз на шляху частково прокладено залізницю.

Покинувши стіни аеропорту, не одразу розумієш, що опинився на вулиці. Повітря важке і густе. Потрібен деякий час, аби призвичаїтися дихати у ритмі Цейлону. Довкола ростуть пальми і кущі з великим, гладеньким листям, що блищить від нещодавнього дощу.

Ми подорожували у сезон мусонів, який триває у південно-західній частині з травня по жовтень. Якщо враховувати, що Шрі-Ланка розташована лише на кілька градусів вище екватора і середня температура навіть у прохолодний період сягає 25°C, то дощі – справжнє благословення.

%d1%85%d1%96%d0%ba%d0%b0%d0%b4%d1%83%d0%b2%d0%b03
Цейлон з усіх сторін омивається Індійським океаном. На пляжі Хікадува

На Шрі-Ланці панує тропічна спека. Дощ, зазвичай, приходить у вигляді грози і триває недовго. Головна порада – це уникати довгого перебування під прямими сонячними променями. Ми з чоловіком не належимо до прихильників пляжного відпочинку, але, навіть просто подорожуючи, відчули, що таке опіки. Спочатку нас дивували японці, які ходили, загорнуті у сотні шарів різного одягу, але дуже швидко ми зрозуміли їх далекоглядність. Окрім крему, варто взяти з собою легку сорочку з довгими рукавами і штани. Все це, до речі, можна придбати на місці.

Один з найпопулярніших сувенірів з Цейлону, окрім чаю і кокосів, – тканини. Одяг шиють яскравий і легкий. Через кілька днів новоприбулі туристи вже ходять у веселеньких штанях зі слонами. Після цунамі 2004 року у найбільш постраждалих районах місцевим жителям роздавали швейні машинки, аби вони могли якось заробляти собі на життя. Тому кравецтво – дуже популярна справа в прибережних містечках.

srilankamap

 

Шрі-Ланку можна умовно поділити на три зони відпочинку. Ті, хто приїжджають заради океану – прямують на південь. Шанувальники стародавньої історії їдуть у міста Канді та Анурадхапура. Хто ж бажає насолодитися тишею та посмакувати запашним чаєм, прямують у центр острова – в місто Нувара-Єлія, де у колоніальні часи облаштовували свої маєтки англійські підприємці.

Як на мене, то є два основних способи подорожувати країною. Перший можна назвати «all inclusive» – коли, у неважливо який термін, головною метою є прагнення побачити якомога більше, незважаючи на витрати та відстані. Другий – вибірковий, який полягає у зануренні лише в окрему частину країни. При цьому бачиш далеко не все, але вже, що побачиш – зможеш оцінити сповна.

%d0%bd%d0%b0-%d1%81%d0%ba%d1%83%d1%82%d0%b5%d1%80%d1%96-2
Подорож по острову на орендованому мопеді

Ми вирішили не ганяти по всьому Цейлону і як не страшно це звучить – відмовитися від чаювання. Наш маршрут починався в Коломбо і мав за мету досягти південної точки острова – мису Дондра, за яким лише кілометри води і десь далеко Австралія.
Перша зупинка після нічного приземлення у Коломбо була у містечку Бентота, яке лежить на березі Індійського океану. Хоча до нього відносно недалеко – 80 км – дорога займає більше двох годин.

Ми заздалегідь домовилися про трансфер з аеропорту до готелю. У вартість входили збори за користування шосе Southern Expressway – найкращої дороги на острові, яка сполучає Коломбо з містом Матара, долаючи 126 км. Але щоб потрапити у набережні містечка з шосе доведеться неодноразово звертати.

З самих назв «Deutsche Hotel» і «Berlin House» стає зрозуміло, що Бентота – німецький курорт. Вздовж берега простяглися великі, спокійні мережі готелів, де на травичці відпочивають поважні німці, читаючи книги і газети.

Місто знаходиться на річці Бентота Ганг, яка розходиться мереживом каналів вглиб острова. Якщо звернути біля мосту на River Avenue, то можна зупинитися в одному з невеликих готелів вздовж гирла ріки. Звідси зовсім близько до океану, а густі зарості дерев і річкова прохолода дадуть змогу відпочити від спеки. Якщо засумуєте, можна взяти напрокат водний скутер, човен або навіть каное і вирушити у мандри річкою. Такі подорожі місцеві гіди або «beach boys», які чатують на клієнтів на пляжі, називають «lagoon swimming».

Далі країною ми подорожували на скутері. Як не дивно, але це один з найбезпечніших засобів пересуватися островом. Місцеві автобуси носяться на неймовірних швидкостях, не зупиняючись ні перед чим, обганяючи все на світі під постійний акомпанемент клаксона. Потяги – дуже популярні серед місцевих, але варто взяти до уваги, що хоча на квитку і буде вказано клас вагону, насправді всі їдуть гуртом. У вагонах дуже задушно. Це розвага на поціновувача. З плюсів – познайомитеся з ланкійцями не через призму туризму.

Якщо з’їхати з головної дороги, яка тягнеться вздовж океану, і повернути вглиб Бентоти, можна потрапити у місце з чарівною назвою Лунуганга. У дельті тропічної ріки причаїлися маєток і сад, що їх створив ланкійський архітектор-романтик Джефрі Бава.
Знайти Лунугангу не так просто. Спочатку ви наштовхнетеся на вкриті мохом ворота під кронами величезних дерев. Над воротами висить старий дзвін. Треба посмикати за шнурок, щоб до вас спустився хтось з працівників. Потім романтика розвіється на деякий час, коли доведеться заплатити 400 гривень за вхід. Якщо лагідний та неймовірний світ Лунуганги затягне вас у свої тенета, можна зупинитися в одному з шести номерів прямо в маєтку, але коштуватиме це недешево.

%d0%bf%d0%bb%d1%8f%d0%b6-%d1%85%d1%96%d0%ba%d0%b0%d0%b4%d1%83%d0%b2%d0%b8-%d0%b4%d0%bb%d1%8f-%d1%81%d0%b5%d1%80%d1%84%d0%b5%d1%80%d1%96%d0%b2
На Цейлоні діє безліч шкіл серфінгу

Наступний пункт нашої подорожі – селище Хікадува. Курорт славиться помірними цінами і популярний серед росіян, українців та китайців. Але це прекрасне місце для тих, хто хоче насолодитися океаном. Завдяки великому пляжу, який розтягнувся на багато кілометрів, можна знайти безлюдне місце під пальмою.

Хікадува вважається другим кращим місцем для серфінгу. Орендувати дошку краще подалі від готелів – ціни будуть значно нижчі. Можна орендувати дошку разом з інструктором. Красиві, засмаглі ланкійці люблять похизуватися на хвилях, поки відпочивальники у захваті спостерігають за ними з набережних ресторанчиків.

Всього за 17 км від Хікадуви знаходиться старе місто Галле – столиця Південної провінції. Свого розквіту Галле досягнуло за часів португальського та датського панування. З тих часів залишилась фортеця, зведена датчанами у 1663 році. Окрім стін, вони побудували три бастіони: «Сонце», «Місяць» та «Зірку».

Вхід до фортеці – безкоштовний. Світ серед мурів нагадує «місто в місті»: свої вулички, кафе, ресторани, магазини і церкви. Каміння дуже розігрівається за день, тіні нема, тому краще взяти парасольку, щоб ховатися від сонця.

Недалеко від Галле знаходиться курорт Унаватуна, відомий гарними пляжами. Одразу за головним мостом є поворот направо, який приведе до одного з найцікавіших місць – пляжу «Jungle beach». Він заховався біля підніжжя схилів, серед справжніх джунглів. На скутері можна під’їхати пагорбами до стежинки, що виведе прямо берег.

Навіть на цьому маленькому шматку відчувається дух джунглів. Серед каміння порпаються гекони, а на гілках ковзають величезні змії. Пляж – невеликий, але дуже затишний, вода – неймовірно прозора. Тут лише одне кафе, столики стоять серед дерев. Є душ, де можна змити солону воду. У кафе роблять смачний ананасовий фреш.
Далі на південь берег стає ширшим, а хвилі більшими.

Селища Когала та Велігама – тусовочні місця австралійських серфінгістів. У Когалі багато готелів, але довкола зовсім мало рослинності. Велігама – більш весела. Окрім серфінгу та рибальства, місто славиться плетінням мережива – традиція, привнесена португальцями у 16-му столітті.

До краю Шрі-Ланки вже недалеко. Попереду ще місто Матара – велике, галасливе і загазоване. Життя у місті вирує довкола місцевого автобусного вокзалу. Така собі маленька Індія на Цейлоні.

Після пилу великої дороги поворот до мису Дондра в однойменному селищі, здається, веде в інший світ – тихий, пронизаний м’яким світлом, занурений у шелест пальм. У невеличкій затоці біля мису купаються місцеві дітлахи.

%d0%bc%d0%b0%d0%ba%d1%8f-%d0%b4%d0%be%d0%bd%d0%b4%d1%80%d0%b0
Маяк на мисі Дондра

Кінець мису знаменує маяк Дондра – найвищий на Шрі-Ланці. Це військовий об’єкт, але кілька солдат, що охороняли вхід на територію маяка, саме дивилися чемпіонат з крикету – найулюбленіший вид спорту серед ланкійців, тому вони лише ліниво посміхнулись і махнули, щоб ми проходили.

Біля дверей маяка нас все ж таки наздогнав чоловік, який представився доглядачем і сказав, скільки коштуватиме підойм на маяк. Подолати такий довгий шлях і не подивитися на острів з висоти було шкода. Ми трохи поторгувалися, як заведено, і вирушили у дорогу завдовжки 195 сходинок.

На верхньому майданчику вирують вітри, але краєвид дивовижний. Острів, наче на долоні, тоне серед пальм, а попереду – лише океан. Великі сині хвилі з гуркотом розбиваються біля кам’янистого берега.

Внизу навколо маяка – невеличкий парк – прекрасне місце, аби зупинитися і насолодитися свіжим повітрям з океану. Мабуть, ми багато чого не побачили на Шрі-Ланці, не купили всіх потрібних сувенірів і не спробували екзотичних страв.

Але частинка острова все ж таки залишилася з нами. В кишенях – жменька мушель і пісок. А у серці шурхотить океанський прибій. Найголовніший сувенір.

Витрати:

  • Оренда скутера: $5 за день
  • Бензин: $7 – 200 км
  • Обід у ресторанчику: $30 на двох
  • Ананаси, кавуни, манго: приблизно $1 за 1кг
  • Проживання у готелі: $50 доба
  • Оренда дошки для серфінгу: $5 година
  • Авіаквиток до Коломбо і назад: $500

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

fifteen + twelve =