ЦЕРКВА східного обряду — Різдва Христового — існувала в Жовкві ще до офіційного заснування міста (1597 р.) на землях давньоруського поселення Винники. 1682 року її передав отцям Василіянам Львівський єпископ Йосиф Шумлянський. У 1780-му архімандрит Йосафат Висоцький збудував на власні кошти північний корпус монастиря, що прилягає до церкви.
У 1895 році при обителі розпочала роботу друкарня, на початку минулого століття монастирський корпус було реконструйовано.
За радянських часів приміщення монастиря використовувалося спершу для потреб медичного училища, далі — санепідемстанції, згодом у ньому розмістили стоматологічну поліклініку. В іншому корпусі діяла школа.
Монастир і церква були повернуті отцям Василіянам 1990 року, тоді й почалося відновлення святинь. Церкву Різдва Христового перейменували на храм Пресвятого Христового Серця.
Окрасою храму є твори живопису відомого українського художника Юліана Буцманюка. Розписи в стилі українського модерну виконано в 1910–1911 й 1931–1939 рр.
Юліан Буцманюк також розписував катедральний собор Св. Йосафата в Едмонтоні (Канада). Твори Буцманюка зберігалися у львівському музеї, створеному Андреєм Шептицьким. Проте в 1952 р., за наказом радянської влади, були спалені на подвір’ї музею.
У 2002 р. під час ремонту жовківські василіяни знайшли в келіях та коридорах монастиря більш як дві сотні скелетів. Експертиза показала, що ці люди були закатовані радянською владою (протягом другої половини 1940-х років у колишньому монастирі розміщався штаб НКВС)
Жовква збудована на річці Свиня. За часів Радянського Союзу називалася Несторовим, на честь льотчика Петра Несторова, який розбився неподалік після першого у світі повітряного тарану
Міська брама