Наш «трансфер» буксує та все глибше занурюється у пісок.
– Хлопці, на вихід, – лунає від водія. Але дівчата теж лізуть допомагати .
Скрізь пісок, хтось жартує, що півострів нагадує велику пісочницю, і ми, регочучи, таки виштовхуємо з пастки автівку

Велика Валерія

Кінбурнська коса

Кінбурнська коса – заповідник, піщана коса між Чорним морем та Дніпровсько-Бузьким лиманом в північно-західній частині Кінбурнського півострова. Татарська назва коси – Кіл (волос) Бурун (мис).

61326087
Пляж на Кінбурні

Місцеві жителі називають весь півострів Кінбурнською косою, що тягнеться на 70 км та має ширину від кількох метрів до 10 км. На косі знаходяться села – Римби, Василівка, Покровка та Покровські Хутори. Місцевих жителів всього 750 осіб. Одні здають житло для туристів, інші рибалять та займаються фермерством, збирають гриби. Ми познайомились з місцевим фермером Славою, у якого три корови, він пригостив нас молоком, свіжим маслом з хлібом та сиром панир. Люди дуже гостинні та привітні.

На півострові багато ялин, сосен, дубів, тому повітря тут цілюще. А ще багато білих грибів та маслюків. Вийдеш прогулятись по лісу, а принагідно і назбираєш на вечерю грибочків.

198_katamaran-sindbad

Море дуже чисте, прозоре, фантастичного кольору. В сезон туристів тут багато, вони ставлять намети, займаються серфінгом. Берег піщаний, море біля нього неглибоке, тож це рай для діточок.

Teenagers playing tug of war
На Кінбурні влаштовують дитячі табори відпочинку

Всередині коси багато солоних озер з лікувальними грязями, тож приємне можна поєднувати з корисним.

У Волижіному лісі, що, кажуть, є нащадком лісів древньої Гілеї, гніздяться дикі качки, журавлі, лебеді, рожеві пелікани, чайки, усього близько 300 видів птахів. Під час прогулянки ми бачили табун диких коней, черепаху, зайців і навіть лисицю.

І ще одна гордість Кінбурнскої коси – біля села Покровка збереглося одне з небагатьох в Європі місць, де ростуть дикі орхідеї. Цвісти вони починають на початку травня.

Як доїхати

Доїхати до цієї краси непросто. Спочатку потягом до Миколаєва або Херсона, далі на автовокзал та маршруткою (38 гривень) годину до Очакова. З Очакова на таксі або півгодини пішки з рюкзаками за плечима до військового порту. Звідти двічі на день ходить баркас Козирка (50 гривень), трохи більше години – і ви на косі.

На компанію з 10 чоловік можна замовити швидкісний катер (800 гривень), який домчить вас за 15 хвилин. Але це ще не все. До готелю потрібен спеціальний трансфер (45 гривень з людини) на величезних колесах, бо звичайна машина по пісках не пройде. Ще година, і ви у готелі. Але воно того варте! Ще можна доїхати до коси по суші на машині всюдихідного типу від Херсона. Чимало туристів приїздять на джипах, але це ризик, бо дороги скрізь з піску, і, якщо пройшов дощ, можна загрузнути. Тож місцеві вже звикли, що постійно треба когось витягувати трактором.
Влітку ходить автобус з Миколаєва до Покровки, але їхати п’ять годин.

Що подивитись

У кінці ХV століття турки збудували на косі фортецю Кінбурн, біля якої у 1787 році Суворов розбив турецький десант. Пізніше під час Кримської війни фортеця була зруйнована франко-британським флотом. Сьогодні на цьому місці росте трава, але можна побачити контури фортеці.

dsc_0305
Дикі свині

На косі є міні-зоопарк. Вовк Вова підставляє вухо щоб його почухали та просить гостинців, смішно перебираючи лапами по решітці клітки. Сім’я диких кабанів вишикувалась в ряд та позувала перед камерою, павич розпустив хвоста, барани вимагали у дітей траву. Але найбільше нам сподобався верблюд Барон, який вільно гуляє по всій косі та зазирає у намети. Якщо у наметі без нагляду лежить їжа, з нею можна попрощатися.

А ще ми намагалися обхопити руками сторічного дуба, та так і не змогли, рук не вистачило. Під цим дубом люблять збиратися дикі кабани.
На прощаня ми подалися на кінець коси, де море зливається з лиманом. Вода різних кольорів ніби зійшлася в поєдинку, особливо це добре видно під час шторму. Купатися тут не можна, бо стрімка течія може віднести купальщика у відкрите море.

Де зупинитись

Ми зупинились в готелі «Пелікан», якому всього рік. І були приємно здивовані сервісом. В номерах рушники, гель, фен, холодильник, кондиціонер, телевізор, Wi-Fi. Їжа свіжа, домашня, дуже смачна (150 грн./особа.), пізніше ми дізналися, що продукти возять за 100 км з Голої пристані, де у власника своє господарство.

9
Готель «Пелікан»

Тож нічого магазинного, все своє. А від полуниці та домашньої випічки неможливо відірватися. Але не бійтеся набрати зайві кілограми, для цього у готелі є тренажерний зал та басейн з підігрівом води.

Для дітей – дитячий майданчик, для дорослих – сауна (150 грн./год.), більярд (50 грн./год.). Є автостоянка.

Номери трьох типів – стандарт, люкс та бунгало від 600 гривень за номер на добу. У вартість входять пляжні рушники та парасольки. До пляжу 500 метрів.

Якщо у вас обмежений бюджет, тоді можна зупинитись у приватному секторі від 100 грн за одну особу на добу або на базі відпочинку чи в наметі. Якщо, звісно, не боїтеся комарів. Хоча, комарі – дрібничка, у порівнянні з красою чистого моря та дикої природи.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

1 × 4 =